THE PHENOMENON OF TRANSGRESSION IN THE FOCUS OF PHILOSOPHICAL REFLECTION
Abstract
The essence of the phenomenon of transgression in modern philosophical discourse is analyzed. The author defends the position that post-non-classical philosophy is built around the deconstruction of previous ideas,
cultural processes and phenomena, for the definition of which the established terminology is no longer sufficient. That is why the phenomenon of transgression, which describes the state of transition and changes in phenomena,
is becoming widespread. The purpose of the work is to conduct a phenomenological analysis of transgression within the framework of modern philosophical discourse. The presentation of the research material is based on the presentation of the transgression understanding basics by representatives of postmodern philosophy (M. Blanchot, M. Foucault, J. Bataille, J. Deleuze). The conducted research makes it possible to state the following. M. Blanchot talks about a person’s step towards transgression as a decision that expresses the inability of a person to stop, when changing himself. According to J. Bataille’s reasoning, transgression has a place to exist if there is a limit set aside for the functioning of anything, as a certain established norm, the violation of which should be considered as overcoming a certain taboo. Transgression, according to J. Bataille, does not destroy the prohibition itself, does not lead to the disappearance of prohibitions, norms, etc. According to M. Foucault’s opinion, transgression can and should become a kind of stone in the formation of a new culture of thinking, which replaces dialectical philosophy. Respectively, according to the concept of M. Foucault, transgression can be imagined as a reflection of the deep mechanisms of the evolutionary process. The dynamics of transgressive changes are uncertain, but they are capable of influencing social realities. It is concluded that modern society is becoming transgressive. The time of institutionalization of social structures, established norms and traditional values is fast-moving. Therefore, the use of the established paradigm of social ontology has its limitations. This approach simply does not allow us to understand the depth and essence of modern social changes. That is why within modern philosophy, an attempt to present an ontology of transgression is actualized, which allows not only to track changes in the social processes themselves, but also to move from one perspective of research to another, producing openness of interpretation, variability and ambiguity.
References
2. Батай Ж. Суверенность. Проклятая часть : Сакральная социология. Москва : Ладомир, 2006. С. 313‒487.
3. Батай Ж. Эротика. Проклятая часть : Сакральная социология. Москва : Ладомир, 2006. С. 491‒705.
4. Бланшо М. Опыт-предел. Танатография Эроса : Жорж Батай и французская мысль середины XX века. Санкт-Петербург : Мифрил, 1994. С. 63‒77.
5. Гегель Г. Наука логики. Москва : Соцэкгиз, 1937. Т. 5. 715 c.
6. Громова Е. А. Трансгрессирующее общество : о метаморфозах социального порядка. Logos et Praxis. 2015. № 3.
URL : https://cyberleninka.ru/article/n/transgressiruyuschee-obschestvo-o-metamorfozah-sotsialnogo-poryadka (дата звернення :
05.07.2022).
7. Делёз Ж. Логика смысла. Москва : Академический проект, 2011. 472 с.
8. Жижек С. Искусство смешного возвышенного. О фильме Дэвида Линча «Шоссе в никуда». Москва : Европа, 2011. 168 с.
9. Кайуа Р. Миф и человек. Человек и сакральное. Москва : ОГИ, 2003. 296 с.
10. Кант И. Пролегомены ко всякой будущей метафизике, могущей появиться как наука. Сочинения в 6 т. Москва :
Мысль, 1965. Т. 4. Ч. 1. 544 с.
11. Лисоколенко Т. Игра в философии Ж. Бодрийяра. Актуальні проблеми філософії та соціології. 2017. № 18. С. 78‒81.
12. Лисоколенко Т. Трансгрессия игры в философии Ф. Ницше. Перспективи. Соціально-політичний журнал. 2021. № 1.
С. 52‒58. URL : http://perspektyvy.pdpu.od.ua/1_2021/8.pdf (дата звернення : 05.07.2022).
13. Лисоколенко Т. Феномен карнавала М. Бахтина в контексте философии игры. The scientific heritage. 2018. № 21 (21).
Ч. 2. С. 59‒62.
14. Новейший философский словарь. Постмодернизм. Минск : Современный литератор, 2007. 816 с.
15. Нуконенко Р. Трансгресія художніх форм в сучасному українському пластичному театрі. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2020. № 2. С. 301‒305.
16. Повторева С. М., Чурсинова О. Ю. Трансгресія і пошуки ідентичності в контексті гендерної проблематики і кіберфемінізму. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Філософія. Філософські перипетії. 2020.
Т. 62. С. 33–46.
17. Тэрнер В. Ритуальный процесс. Структура и антиструктура. Символ и ритуал. Москва : Наука, 1983. С. 104‒264.
18. Фаритов В. Онтология трансгрессии. Г. Гегель и Ф. Ницше у истоков новой философской парадигмы. Санкт-Петербург : Алетейя, 2007. 442 с.
19. Фуко М. О трансгрессии. Танатография Эроса : Жорж Батай и французская мысль середины XX века. СанктПетербург : Мифрил, 1994. С. 111‒131.
20. Хайдеггер М. Бытие и время. Харьков : Фолио, 2003. 503 с.
21. Яровицька Н., Касинюк Л. Остання людина як трансгресія до надлюдини. Вісник Львівського університету. Серія
філософсько-політологічні студії. 2018. № 17. С. 103‒108.