ОСОБЛИВОСТІ КОНЦЕПТУАЛЬНОГО ПІДХОДУ ДО СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ В СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ: ДОСВІД СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.54891/2786-698X-2025-1-3

Ключові слова:

інституційне управління, стратегічне планування, державна політика, публічне управління, міжвідомча координація

Анотація

У статті здійснено всебічний аналіз досвіду стратегічного планування у сфері національної безпеки Сполучених Штатів Америки, який вважається одним із найрозвиненіших і найструктурованіших у світі. Розглянуто історичну еволюцію цього процесу, визначено його ключові етапи та чинники, що вплинули на формування сучасного підходу США до національної безпеки. Особливу увагу приділено аналізу концептуальних засад, які лежать в основі американської моделі стратегічного планування, та їх адаптації до змін міжнародної безпекової обстановки.

Розкрито сутність та зміст базових категоріальних понять «державна політика» і «стратегія» у сфері безпеки, а також висвітлено особливості їх трактування у науковому дискурсі США. Наголошено на взаємозв’язку цих понять, де політика визначає загальні цілі й напрямки дій держави, а стратегія формулює засоби досягнення цих цілей у конкретних умовах. Проаналізовано різні підходи американських дослідників до тлумачення цих понять та їх ролі у формуванні ефективної системи національної безпеки. Окреслено структуру стратегічного планування у США, включно з аналізом механізмів розробки, координації та реалізації стратегічних документів. Визначено функції ключових суб’єктів формування державної політики та стратегії у сфері безпеки, зокрема Ради національної безпеки, Пентагону, Конгресу, аналітичних центрів та виконавчої гілки влади. Висвітлено процеси міжвідомчої взаємодії та їх значення для забезпечення єдності стратегічного бачення і дій. Досліджено процедури підготовки стратегічних документів, зокрема Стратегії національної безпеки США, її роль у формуванні загального курсу безпекової політики, а також методи класифікації стратегій за рівнями та сферами дії. Проаналізовано законодавчі підстави стратегування, зокрема значення Закону про національну безпеку 1947 року, який започаткував сучасну систему стратегічного управління, та Закону Голдуотера-Ніколса 1986 року, що радикально реформував структуру оборонного планування і поклав основу для міжвідомчої координації.

Розкрито ключові принципи стратегічного мислення, що притаманні американській моделі, зокрема наголос на чіткому розмежуванні між політичними цілями (що саме потрібно зробити) і стратегією реалізації (як це зробити). Проаналізовано погляди провідних американських науковців і практиків, які акцентують на необхідності врахування національних інтересів, оцінки ризиків і загроз, а також досягнення синергії між усіма суб’єктами сектору безпеки й оборони. Оцінено ефективність наявної системи стратегування у США, зокрема її переваги, такі як інституційна сталість, прозорість, наукова обґрунтованість та залучення аналітичних центрів. Разом з тим вказано на низку недоліків, включаючи надмірну бюрократизацію, недостатню гнучкість до нових загроз, складність інтеграції дій на тактичному рівні та політичні впливи, що можуть послаблювати стратегічну єдність.

Завантаження

Опубліковано

2025-06-10

Номер

Розділ

«Вісник Дніпровської академії неперервної освіти», Серія «Публічне управління та

Як цитувати

ЧУМАК, І. (2025). ОСОБЛИВОСТІ КОНЦЕПТУАЛЬНОГО ПІДХОДУ ДО СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ В СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ: ДОСВІД СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ. Вісник Дніпровської академії неперервної освіти. Серія: Публічне управління та адміністрування, 8(1), 30-38. https://doi.org/10.54891/2786-698X-2025-1-3

Статті цього автора (цих авторів), які найбільше читають