Розвиток комунікативної компетентності публічних управлінців
DOI:
https://doi.org/10.54891/2786-698X-2021-1-5Ключові слова:
Ключові слова: керівник, комунікативна компетентність, потенціал, публічне управління, розвиток.Анотація
Анотація. Проблеми комунікації учасників публічного управління є характерними для українського
суспільства. Вони пов’язані з високим ступенем недовіри громадян до публічної влади, недостатнім фаховим рівнем представників органів публічного управління, слабким рівнем висвітлення результатів взаємодії органів публічного управління з громадськістю у соціальних мережах та на веб-сайтах, низьким рівнем
реального доступу громадян до інформації з її оприлюдненням тощо. Це свідчить про необхідність створення нових форм комунікацій з відкритим, прозорим, ефективним та якісним діалогом між публічною
владою і громадськістю. Сьогодні все більше уваги присвячується розвитку особливостей і вирішенню проблем налагодження ефективних комунікацій між органами державної влади та громадськістю, визначенню
основних принципів і напрямів подальшого вдосконалення зазначених комунікацій із застосуванням сучасних комунікаційних технологій та інструментів державно-громадського діалогу. Метою статті є дослідження шляхів розвитку комунікативної компетентності публічних управлінців. Методологічну основу дослідження складають методи логічного узагальнення, системного аналізу та синтезу, спостереження. У статті
визначено ключові позиції теоретичного обґрунтування понять компетентностей у публічному управлінні. Досліджено ієрархічну структуру комунікативної компетентності. Визначено базові елементи комунікативного процесу. Охарактеризовано статистичні дані витрат часу керівника на комунікативний процес з
підлеглими. Визначено особливості соціально-психологічного прогнозу комунікативної ситуації в публічному управлінні. Досліджено основні функції комунікації у професійній діяльності керівника. Виділено
комплекс навичок, необхідних сучасному керівнику для набуття комунікативно-виконавчої майстерності.
Запропоновано виконувати розвиток комунікативного потенціалу сучасного публічного управлінця на основі
єдності трьох його складових: комунікативні властивості особистості (характеризують ставлення до способу спілкування, відображають розвиток потреби у спілкуванні); комунікативні здібності (визначають
активність та ініціативу у спілкуванні, емоційний відгук на стан партнера, можливість реалізації індивідуальної програми спілкування); комунікативна компетентність (знання норм і правил спілкування, володіння
психотехніками й технологією комунікації в цілому).
ISSN
ISSN 
