ФІЛОСОФСЬКІ ВИМІРИ ПОНЯТТЯ ЗДОРОВ'Я
DOI:
https://doi.org/10.54891/2786-7005-2022-1-5Анотація
Стаття присвячена філософським аспектам інтерпретації та розуміння поняття здоров'я. Вивчення сутності поняття здоров'я дозволяє авторам отримати цілісне уявлення про дихотомію категорій «здоров'я» ‒ «хвороба». У ході роботи концепція здоров'я аналізується з точки зору її методологічних засад, а саме крізь призму холістичної епістемології. Використовуючи історико-генетичний метод, аналізуються і виділяються етапи розвитку концепції здоров'я від стародавнього періоду до новітнього. Доводиться, що концепція здоров'я була в центрі уваги багатьох дослідників протягом дуже довгого часу. Навіть перші філософи і цілителі розглядали здоров'я як цілісне комплексне явище. Водночас здоров'я досить довго залишалося на периферії досліджень філософії та теорії медицини. Автори проаналізували концепцію здоров'я як базового поняття філософії медицини, засноване на герменевтичному підході та сучасних тенденціях розгляду дихотомії категорій «здоров'я» ‒ «хвороба» на основі холістичної епістемології. Використовуючи історико-генетичний метод, автори виявили етапи розвитку концепції здоров'я. На відміну від античного періоду, коли відбувається формування медичних знань, створюються основні принципи лікарської етики, які досі не втратили своєї
актуальності (знаменита «клятва Гіппократа»), у Середньовіччі спостерігається значний відхід від античної концепції здоров'я, що обумовлено новим прочитанням ідеї цілісності. Концепція здоров'я Середньовіччя заснована на ідеях гріха і спасіння. Людина позбавлена цілісності, тому що з народження вона визначена як гріховна істота. Життя осмислюється як шлях до смерті в моменті спасіння і воскресіння, переходу від розділеного, нижчого існування в гріху до цілісного перебування з Богом. Замість античного ідеалу гармонії душі і тіла провідною стає ідея порятунку, яка передбачає відмову від тілесних бажань та оволодіння духовними вправами. Перехід до класичної концепції здоров'я відбувається в Наш час і передбачає звернення до фізичного виміру здоров'я, формування механістичного погляду на співвідношення категорій «здоров'я» ‒ «хвороба», що призводить до втрати цілісного бачення людини. Повернення до цілісності в трактуванні людини відбувається з формуванням некласичної концепції здоров'я, в якій життя стає головним об'єктом вивчення з урахуванням раціонально-об'єктивних та ірраціонально-суб'єктивних факторів. Постнекласична концепція здоров'я характеризується десубстанціалізацією категорій «здоров'я» та «хвороба». Здоров'я описується як цілісне явище, відкрита динамічна система в єдності біологічних, психологічних, соціальних факторів і факторів навколишнього середовища.
ISSN
ISSN 