Єдність духовного і тілесного як основа культури здоров’я

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.54891/2786-7005-2021-1-3

Ключові слова:

Ключові слова: тілесність, духовність, здоров’я, душа.

Анотація

Анотація. Проблема співвідношення духовного і тілесного в людині завжди була важливим предметом
філософського дослідження. Основним напрямом генезису розуміння проблеми слід вважати постійне посилення поглядів щодо нерозривного взаємозв’язку тілесного і духовного в людині. У межах постмодерністського
дискурсу традиційні форми зв’язку людського духу і тіла зазнають деконструкції, і визнання їх єдності поєднується з акцентуванням відмінностей, як це було й раніше, хоча й не в межах догматичної методології.
Сучасна методологія дослідження вимагає чіткої конкретизації логіки сучасної філософії щодо виокремлення
та співвідношення духу і тіла людини, насамперед на основі синергетичних та екзистенціалістських підходів, і
на цій основі здійснює опис та системний аналіз цих феноменів. Найважливішою з методологічної точки зору
при аналізі взаємовідношення духу і тіла людини з погляду культури здоров’я є орієнтація на виявлення передумов цілісності особистості, які, власне, визначають її потенціал для здорового розвитку та розкриття власного
потенціалу духовного і тілесного здоров’я.
У сучасній філософській літературі домінує розуміння вирішальної ролі духовної складової людської природи як діалектики душі й тіла, внаслідок чого відбувається формування низки факторів її розвитку, включаючи культуру здоров’я. При цьому тілесний фактор розглядається як пов’язаний з людським суспільством і природними зв’язками, які загалом визначають вплив фізичних факторів на розвиток людини. Загальновизнаним
вважається, що саме суперечливий розвиток людини і суспільства загалом, що випливає з суперечливого характеру взаємодії між «тілом і душею», «соціальним та природним», визначає фактичні чинники розвитку людини
та її культури здоров’я. У межах дихотомії духовного і фізичного, природного і соціального походження можна фактично виявити цілісність особи на будь-якому рівні. Взаємодія духовно-психічного і тілесно-природного елементів й утворює одну специфічну якість, яка характеризує людину як цілісність, проте зміни цілісності
не означають досягнення досконалості. Екзистенційне розуміння духовно-тілесної цілісності людини випливає
з того, що саме життя є первинною реальністю, органічною тілесною цілісністю і духовним виміром людини.
Духовна цілісність людського буття призводить до переваги єдності душі й тіла над їх відмінністю в результаті підпорядкування тіла духовним цілям життя. У межах культури здоров’я це означає цілісність здоров’я на
основі домінування цінностей духовного здоров’я.

Завантаження

Опубліковано

2021-12-20

Як цитувати

ЛАВРОВА, Л., САВЧЕНКО, В., & КУЦИЙ, А. (2021). Єдність духовного і тілесного як основа культури здоров’я. Вісник Дніпровської академії неперервної освіти. Серія: Педагогіка, 1(1), 17-22. https://doi.org/10.54891/2786-7005-2021-1-3