Педагогіка партнерства у дошкільній освіті: сучасні орієнтири взаємодії

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.54891/2786-7013/2026-1-18

Ключові слова:

дошкільна освіта, педагогіка партнерства та партнерська взаємодія, дитиноцентризм, суб’єкт-суб’єктні відносини та освітнє середовище, взаємодія з батьками, соціальні компетентності, розвиток дитини та педагог-фасилітатор.

Анотація

У статті дошкільну освіту розглянуто як цілісний, відкритий і динамічний простір реалізації педагогіки партнерства, що ґрунтується на засадах взаємоповаги, довіри, діалогу, рівноправності та спільної відповідальності всіх учасників освітнього процесу. Наголошено, що саме в умовах дошкільної освіти закладаються основи конструктивної взаємодії, формуються первинні соціальні навички дитини та її готовність до співпраці. Обґрунтовано актуальність переходу від традиційних, переважно авторитарних і однобічних форм взаємодії до партнерських відносин у системі «педагог–дитина–батьки» в умовах сучасних освітніх трансформацій, зумовлених упровадженням компетентнісного підходу, ідей дитиноцентризму та гуманізації освіти. Підкреслено, що такі зміни сприяють підвищенню якості освітнього процесу, забезпечують узгодженість виховних впливів і створюють передумови для гармонійного розвитку особистості дитини. Визначено нові орієнтири взаємодії, серед яких дитиноцентризм, що передбачає визнання унікальності кожної дитини, врахування її індивідуальних потреб, інтересів і темпів розвитку; суб’єкт-суб’єктна взаємодія як основа рівноправного діалогу між усіма учасниками освітнього процесу, що забезпечує активну позицію дитини, педагога та батьків; педагогіка довіри, яка ґрунтується на створенні психологічно безпечного середовища, підтримці, повазі та прийнятті; відкритість освітнього середовища, що передбачає прозорість діяльності закладу дошкільної освіти, доступність комунікації та готовність до співпраці; активне залучення сім’ї до освітнього процесу як рівноправного партнера, що сприяє узгодженості виховних впливів, підвищенню педагогічної культури батьків та забезпеченню цілісного розвитку дитини. Проаналізовано особливості впровадження партнерського підходу у закладах дошкільної освіти, окреслено ефективні форми і методи співпраці з батьками та дітьми. Акцентовано увагу на ролі педагога як фасилітатора партнерської взаємодії, здатного створювати безпечне, інклюзивне та розвивальне середовище. Доведено, що реалізація педагогіки партнерства сприяє гармонійному розвитку особистості дитини дошкільного віку, формуванню соціальних компетентностей і позитивного досвіду взаємодії.

Завантаження

Опубліковано

2026-04-08

Як цитувати

САВЧЕНКО, В. А. (2026). Педагогіка партнерства у дошкільній освіті: сучасні орієнтири взаємодії. Вісник Дніпровської академії неперервної освіти. Серія: Педагогіка, 10(1), 171-178. https://doi.org/10.54891/2786-7013/2026-1-18