Кіномузика у репрезентації ідентичності особистості в просторі культури «приємного проведення часу»
DOI:
https://doi.org/10.54891/2786-7013-2025-1-4Ключові слова:
кіномузика, репрезентація, ідентичність, наратив, ілокутивна сила, комунікація, постмодерн, споживацьке суспільство, культура «приємного проведення часу».Анотація
У статті розкрито функції кіномузики в репрезентації ідентичності особистості в культурі «приємного проведення часу». Прояснена сутність концепту репрезентації як символічної системи, що через взаємодію суб’єкта з об’єктом концептуально й мовно представляє дійсність, роблячи її зрозумілою. Розкрито зміст уведеного метафоричного поняття «культура приємного проведення часу», як одного з визначальних аспектів культури постмодерну, суб’єктом якої постає споживач приємного дозвілля в різних формах, у тому числі, споживання кіномузики. Визначено, що кіномузика має великий вплив на людину постмодерної культури, здійснює це ілокутивною силою, маючи намір та реалізуючи комунікативні функції, в трьох типах комунікативних актів – інформативно-пізнавального, експресивного й спонукального. Саме так кіномузика здійснює культурний примус особистості до формування відповідного цінностям постмодерну стилю світовідчуття, кола образів, соціальних стереотипів, бажань, інтересів, потреб. Показано, що феномен кіномузики є виразним текстом у полісемантичному й полі-жанровому синтезі кінострічки, який, зберігаючи свою експериментальну відкритість, поєднує також інформацію із візуальністю, технічне з художньо-естетичним. Доведено, що кіномузика як виразний текст сприймається в «читанні», що обумовлене бажанням суб’єкту й обумовлює відчуття естетичної насолоди. Розкритий зміст розуміння виразності кіномузичного тексту, як заглиблення від «шару поверхні» мови до духовного, що відбувається з інтерпретацією мовної метафоричності закладених в синтаксис, ритміку, композицію смислів і значень. З’ясовано значення для кіномузики як тексту, що приносить задоволення, змін у парадигмі чуттєвості в мистецтві ХХ століття, пов’язаних із подоланням відстані між суб’єктом й об’єктом, прагненням занурення в тілесну й духовну природу картини й звуку, а разом збільшення значення візуальності й звучання як пріоритетних властивостей світосприймання. Розкрито специфіку кіномузики як предмету технологічного опрацювання монтажем, звуковими спектральними ефектами, алгоритмічними й фрактальними техніками, що має метою задовольнити вимогу надзвичайного відчуття насолоди від процесу сприймання. Аргументовано, як кіномузичний текст здійснює в приємному проведенні часу, одночасно із отриманням естетичної насолоди, репрезентацію особистої ідентичності, вивільнюючи через уяву буття самим собою. Доведено, що така ідентичність осягається у включенні особистості у гру з примірюванням масок-ролей у пошуку бажаного образу себе, що перетворює самоідентифікацію в нарацію самого, де історія Я складається в конфігурацію, визначену взаємодією тотожності й самості, часових і просторових змін, загроз кризи ідентичності, інтриги й події, особистості й персонажу.
ISSN
ISSN 