СТАН ВІЧНОГО ЯК СПАСІННЯ
DOI:
https://doi.org/10.54891/2786-7013-2024-2-6Ключові слова:
стан, стан ВІЧНОГО, компенсація, компенсаторне осяяння, спасіння.Анотація
У статті розглядається стан ВІЧНОГО людини як певний стан психічного життя. Приділено увагу розробкам питань характеристик стану ВІЧНОГО. Показаний звʼязок характеристик стану ВІЧНОГО людини з її спасінням. Обґрунтовані такі поняття як стан ВІЧНОГО і спасіння. Розкритий зміст ведучих понять проблеми. Узагальнені якості самого стану ВІЧНОГО людини. Головна увага приділяється тому положенню, що стан ВІЧНОГО - це компенсаторне осяяння, яке руйнує в людині всі її спонукання. Від зруйнованих спонукань людина завмирає, зупиняється. Ця зупинка на благо, тому що руйнуються спонукання не важливі, не головні; руйнуються спонукання які відволікають людину від головного, спокушають її. Закцентована увага на тому, що в стані ВІЧНОГО людина зупиняється і завмирає без всіляких бажань і спонукань. Але коли виникає, по відношенню до людини, загроза ззовні, то людина починає діяти. Це трапляється від того, що в стані ВІЧНОГО у людини зберігається спонукання до спасіння. Всі інші спонукання руйнуються. Приділено увагу тому, що спонукання до спасіння не може бути другорядним і не важливим. Про це свідчить і релігійно-містична культура взагалі. Розглядається проблема спасіння і в індуїзмі, і в зороастрізмі, і в буддизмі, і в даосизмі, і в іудаїзмі, і в християнстві, і в мусульманстві. Тобто, йдеться про важливе у спонуканнях, про важливе в людських бажаннях. Проводиться зв’язок з питаннями спасіння. Є стан транса, стан екстаза, стан натхнення, стан осяяння. Але є стан ВІЧНОГО. У святому письмі (Веди, Авеста, Трипітака, Дао де Цзін, Тора, Біблія, Коран) – це Бог. Він значиться по-різному (Нірвана, Самадхі, Саторі). Але це стан ВІЧНОГО, при якому спонукання всі порушуються, але в глибинах душі все ж таки залишається спонукання спасіння. Творчість руйнує застаріле. Руйнація очищує мозок від застарілого. Руйнація очищує простір для нового. У моменті творчості руйнація дає поштовх для нового. Людина формує себе дивлячись на себе критично. Приділено увагу тому, що людина прокладає шлях до вищих станів свідомості. І життєво важливе самокритичне усвідомлення. Стан ВІЧНОГО (ВІЧНОСТІ) виникає випадково. Документальні свідотства підказують назву цього явища. Вони свідчать про «нетлінність». Стан ВІЧНОГО приходить до людини спонтанно і випадково. Приділено увагу тому, що це процес компенсації. Стан ВІЧНОГО – це компенсаторне озаріння. Але закцентовано все на тому, що йде компенсація слабкої волі. Людина руйнує свої бажання. Людина руйнує свої пориви. Вони є заважаючими. Вони заважають рухатись до мети. Вони є перешкодою на шляху до стану ВІЧНОСТІ. Розглянуте те положення, що самокритика очищує. Закцентовано на тому, що самокритика все ще активує стан. Самокритика все ще стимулює. Приділено увагу тому, що самокритика все ще стимулює ВІЧНЕ. Але ВІЧНЕ виникає випадково. Воно виникає спонтанно. Боротьба припиняється в людській душі. Людина оволодіває собою. Розглянуто положення того, що люди руйнують в собі непотрібне. Вони стримують свої бажання. Вони займаються самокритикою кожен день. Закцентовано, що вони роблять самокритику кожен день. Це і є причина стану ВІЧНОСТІ. Це є причиною для виникнення стану ВІЧНОСТІ. Але стан ВІЧНОГО виникає випадково.
ISSN
ISSN 