Стан припинення в релігійно-містичній культурі
DOI:
https://doi.org/10.54891/2786-7005-2023-1-7Ключові слова:
стан, припинення, релігія, світськість, надсвідоме.Анотація
У статті здійснено комплексний аналіз вітчизняних і зарубіжних напрацювань з питань певного стану людини в цілому та стану ПРИПИНЕННЯ в релігійному і світському житті людини зокрема; обґрунтовано поняття «припинення»; розкрито змістовне наповнення провідних понять проблеми. Висвітлено і систематизовано ознаки, види, функції та узагальнено якості СТАНУ ПРИПИНЕННЯ. Аналіз проведено на матеріалах з релігійно-містичної культури. Філософ у своїх теоретичних роздумах намагається охопити й об’єктивний стан речей, і суб’єктивний світ людини. Філософія свідчить, що зовнішні катастрофи можуть початися з внутрішньої катастрофи, суб’єктивної, коли люди йдуть дріб’язковими шляхами, коли спонтанно не спрацьовує природний механізм компенсаторного осяяння як СТАН ПРИПИНЕННЯ, регуляторний стан самосвідомості, в результаті якого відбувається припинення дріб’язкового діяння, коли припиняється це діяння як непотрібне. У релігійно-містичній культурі компенсаторне осяяння як СТАН ПРИПИНЕННЯ є Божественним станом містика як припинення дій-діянь. Однак це припинення дрібних, дріб’язкових дій-діянь. Компенсаторне осяяння як СТАН ПРИПИНЕННЯ – це припинення дріб’язковості. СТАН ПРИПИНЕННЯ – це припинення ненадовго. А так – є діяння, діяння на спасіння. СТАН ПРИПИНЕННЯ – це спонтанне переживання, при якому у людини вмирає її застаріла особистість. Це переживається як одкровення, осяяння. Зрозуміло, що існує відносність, що вважати важливим в діях людини, а що не важливим. Одна людина вважає важливими одні дії, а інша людина вважає важливими зовсім інші дії. Але СТАН ПРИПИНЕННЯ може спрацьовувати і там, і там. СТАН ПРИПИНЕННЯ – це доволі суб’єктивний стан особистості з її відношенням до світу і до інших людей. Але все ж таки існує і більш-менш об’єктивний критерій. Обʼєктивний критерій полягає в тому, що людина так чи інакше орієнтується на ті дії які направлені на розвиток життя, на його збереження, на його спасіння, а не на знищення. І тут дії мають бути певної орієнтації. Наприклад, людина ХХІ століття, з її обʼєктивними знання, її розумінням історії, з її розумінням космічних процесів повинна орієнтуватися в своїх діях на збереження людського життя, на захист цього життя. Але в діях людей ми бачимо прояви жорстокості, нелюдяності. Ці дії направлені просто на знищення людського життя. Прикладом може бути війна, яку розв’язала Росія проти України. На цій війні дії російських окупантів – це дії по знищенню всього живого. Тут прояв у людини СТАНУ ПРИПИНЕННЯ не спрацьовує. Російський солдат не припиняє ті свої дії які знищують людей.
ISSN
ISSN 