ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ТА ГЛОКАЛІЗАЦІЯ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ: НОВІ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ
DOI:
https://doi.org/10.54891/2786-698X/2026-1-16Ключові слова:
децентралізація, глокалізація, публічне управління, регіональний розвиток, місцеве самоврядування, управлінські моделі, територіальні громади, глобалізаціяАнотація
У статті досліджено взаємозв’язок процесів децентралізації та глокалізації у системі публічного управління як ключових чинників трансформації сучасних моделей регіонального розвитку. Обґрунтовано, що децентралізація, зберігаючи значення базового інституційного механізму перерозподілу повноважень і ресурсів, поступово виходить за межі традиційного адміністративного підходу та інтегрується у ширші управлінські процеси, що охоплюють багаторівневу взаємодію державних, регіональних і локальних акторів. Встановлено, що розвиток мережевих форм взаємодії, посилення ролі територіальних громад та зростання впливу глобальних факторів зумовлюють необхідність переосмислення змісту децентралізації у контексті комплексних трансформацій публічного управління. Визначено, що концепція глокалізації виступає теоретичною основою, яка дозволяє поєднати глобальні управлінські тенденції з локальними особливостями розвитку територій, формуючи підґрунтя для становлення відкритої, гнучкої та адаптивної системи управління. Показано, що у межах глокалізаційного підходу регіони виступають як активні суб’єкти, здатні не лише адаптувати зовнішні управлінські практики, а й продукувати власні стратегії розвитку з урахуванням специфіки ресурсного потенціалу та соціокультурних особливостей. Доведено, що взаємодія децентралізації та глокалізації сприяє переходу від ієрархічних до мережевих моделей публічного управління, де ключову роль відіграють координація, партнерство й інтеграція різних рівнів влади. Обґрунтовано доцільність формування нових моделей регіонального розвитку, заснованих на поєднанні локальних ресурсів із глобальними можливостями, інноваційності, відкритості та стійкості до зовнішніх викликів. Встановлено, що їх ефективність залежить від здатності територій до стратегічного планування, залучення інвестицій, розвитку людського капіталу та впровадження сучасних управлінських інструментів. Зроблено висновок, що подальший розвиток публічного управління потребує узгодження управлінських підходів на різних рівнях, посилення інституційної спроможності органів місцевого самоврядування та впровадження нових механізмів взаємодії, які забезпечують інтеграцію регіонів у глобальний простір при збереженні їхньої ідентичності.
ISSN
ISSN 
